Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSSСереда, 16.01.2019, 06:32


ХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХХ
Меню сайту
Категорії розділу
Методи навчання [6]
Міні-чат
200
Посилання
Курси, вебінари, олімпіади. Портал Всеосвіта.
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 30
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Педагогіка » Методи навчання [ Додати статтю ]

Психологiчнi особливостi молодшого школяра

Психологiчнi особливостi молодшого школяра

Поява в житті суспільства системи загальної обов’язкової середньої освіти зумовила виділення особливого періоду в розвитку дитини -молодшого шкiльного вiку. Основною особливістю цього віку є зміна соціальної позиції особистості:  дошкільник стає учнем, членом шкільного та класного колективів, де слід дотримуватись нових норм поведінки, вміти підпорядковувати свої бажання новому розпорядку тощо. Це  переломний момент у житті, який супроводжується ще й перебудовою  взаємостосунків з дорослими, найбільш авторитетною фігурою серед яких стає вчитель.

  Провідною діяльністю для молодших школярів виступає учiння. 

На перший план виходять мислительні та мовні дії, розкриття внутрішніх зв’язків, причинних залежностей в пізнаваному об’єкті тощо. Їм підпорядковуються мнемічні, уявні, практичні та інші дії. Збагачується мотивація учбової діяльності школярів. Розвиваються їх пізнавальні інтереси, зацікавленість не лише процесом, а й змістом навчання, усвідомлення необхідності виконання учбових завдань, почуття обов’язку, відповідальності перед вчителем та батьками.

При ознайомленні учнів з послідовністю учбових дій слід розрізняти серед останніх предметні та такі, що мають виконуватись у внутрішньому, мисленому плані.

Розвиток пізнавальних психічних процесів.
Сприймання  молодших школярiв досить розвинуте, однак ще слабо диференційоване. Діти цього віку ще не вміють здійснювати цілеспрямований аналіз результатів сприймання, видiляти серед них головне, істотне, їм притаманна виражена емоційність.
Включення школярiв у процес учiння сприяє формуванню у них такого виду діяльності як спостереження. Поступово сприймання у стає більш довільним, цілеспрямованим i категорійним процесом. При виборі предметів з деякої сукупності вони орiєнтуються здебільш на колір та форму останніх, беручи саме їх за характерні ознаки. З віком значення форми у названому смислі зростає, як зростає i точність розрізнення форми предметiв.
Увага. Характерною віковою особливістю є нерозвинута довільна увага молодших школярів. У них домінує увага мимовільна, спрямована на новi, яскраві  об’єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює i таку рису уваги дітей як її нестійкість.
Розвиток уваги молодших школярiв все більше i бiльше характеризується довільністю, якщо створювати такі умови для цілеспрямованої роботи, за яких вони привчаються керуватись самостійно поставленою метою.
З вiком  зростає обсяг i стійкість уваги. Увага тісно пов’язана зі значущістю  навчального матеріалу, доступністю навчальних завдань,  уміння вчителя вдало організувати учбову діяльність.
Мислення. Саме в цей період здійснюється перехід вiд наочно-образного, конкретного мислення  до понятійного, науково-теоретичного мислення. Під впливом навчання в структурі мислення змінюється співвідношення його образних i понятійних, конкретних i абстрактних компонентів на користь зростання ролі останніх.
Аналіз на перших порах носить  практично-дiєвий i образно-мовний характер, потім  діти поступово переходять до комплексного, прагнучи розглянути усi частини чи властивості пізнаваного предмета, хоч ще i не вміють встановлювати взаємозв’язки між ними. Аналiз поступово пов’язується з синтезом, однак для молодших школярів перший є більш доступним мислительним процесом. Вони  спроможні виділяти елементи в цілому, ніж об’єднувати те, що зустрічається в їх досвіді роздільним.
В цiлому навчання молодших школярiв умінню порівнювати підносить їханалітико-синтетичну діяльність на вищий рівень. Аналіз переходить у абстрагування, яке стає важливим компонентом  для узагальнення i формування понять. 
Однією з тенденцій є готовність приймати зовнішні, яскраві, вражаючі ознаки об’єкта за суттєві. Порівняно легше дається абстрагування властивостей предметів, ніж їх зв’язків i відношень.
Спеціальна робота, спрямована на формування  умінь узагальнювати, групувати, класифікувати об’єкти є умовою успішного розвитку у них даної мислительної операції.

З віком зростає кількість індуктивних виводів, змістовність та істинність яких залежить вiд накопиченого дітьми досвіду. Водночас формуються i дедуктивні умовиводи, які грунтуються спочатку на конкретних узагальненнях, узятих з чуттєвих спостережень, а далі й на абстрактних посилках, підтримуваних конкретною ситуацією. Індуктивними умовиводами молодші школярі оволодівають швидше.
Мовлення. На початок шкільного періоду розвитку дитина  володіє певним словниковим запасом та граматикою мови. Новим  є передусім свідоме вживання різних форм слова, оволодіння письменним мовленням, збагаченням внутрішнього мовлення. 
Змінюється співвідношення вживаних категорій слів, зростає словник, урізноманітнюються функції мовлення, удосконалюється його синтаксична структура тощо. Діти оволодiвають писемним мовленням, під впливом навчання відбуваються зміни морфологічної структури останнього. 
Збільшується кількість слiв i речень у письмових роботах, зростає швидкість письма, підвищується його якість. Засвоєнню  письма передує оволодiння читанням. Важливим показником успіхів дитини в оволодінні мовленням є мовчазне читання, яке пов’язане з розвитком внутрiшнього мовлення.
Пам’ять  молодших школярів розвивається передусiм у напрямку посилення її довільності, зростання можливостей свідомого управління нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логiчної пам’яті.
Однак без педагогічної допомоги дiти, як правило, використовують тільки найпростіші способи довiльного запам’ятовування i вiдтворення (переказування). Спроба використовувати більш продуктивні способи утруднюють роботу. 
Під впливом навчання  формується логічна пам’ять, внаслідок чого суттєво змінюється співвідношення образної та словесно-логiчної пам’яті.
Підвищується точнiсть впізнання запам’ятованих об’єктів. Причому спостерігаються i якісні зміни у цих процесах. Так, першокласники, впізнаючи об’єкти, більше спираються на їх родові, загальні ознаки, а вже третьокласники більшою мірою зорієнтовані на аналiз, виділення в об’єктах бiльш специфічних видових та індивідуальних ознак. 
Уява в цьому вiцi надзвичайно бурхлива, яскрава, з характерними рисами некерованості. Вона поступово розвивається, вдосконалюється відтворююча уява, стаючи бiльш реалістичною та керованою. 
Iнтенсивно формується i творча уява, на базі минулого досвіду з’являються нові образи, від простого  комбінування уявлень діти переходять до логічно обгрунтованої побудови нових образів.
Зростає швидкість утворення образiв фантазії, як і вимогливість дітей до витворів власної уяви.

 Формування особистості дитини в початкових класах.
Емоційно-вольова сфера. Діти цього віку вкрай емоційні, але поступово оволодівають уміннями керувати своїми емоційними станами, стають стриманішими, більш врівноваженими. 
Основним джерелом емоцій є учбова та ігрова діяльність.
Поступово розвивається усвідомлення своїх почуттів i розуміння їх виявлення в інших людей. Шкільне навчання сприяє розвитку вольових якостей молодших школярів, вимагаючи усвідомлення i виконання обов’язкових завдань, підпорядкування їм своєї активності, довільного регулювання поведінки, вміння активно керувати увагою, слухати, думати, запам’ятовувати, узгоджувати власнi потреби з вимогами вчителя тощо.
Воля в цьому віці характеризується нестійкістю в часі. Молодші школярі легко піддаються навіюванню. В цей період у  формуються такі вольові риси характеру як самостійність, впевненість у своїх силах, витримка, наполегливість тощо. 
Характерологічні особливості. Характер  лише формується, тому імпульсивність поведiнки, капризність, впертість спостерігаються на кожному кроцi. Зумовлено це передусiм недостатньою сформованiстю вольових процесів. У поведінці чітко виявляються особливості їх темпераменту, зумовлені властивостями нервової системи.
Самооцінка конкретна, ситуативна, багато в чому визначається оцінкою вчителя. Рівень домагань формується передусім внаслідок досягнутих успіхів та невдач у попередній діяльності.


Як вчителю інформатики враховувати вікові особливості учнів початкових класів при викладанні  інформатики
Коли ми говоримо про інформатику в початковій ланці освіти, то коректніше було б говорити про її пропедевтику, а не систематичне вивчення курсу інформатики. Тому слід визначити, які знання і вміння, здібності треба розвинути  в процесі підготовки до оволодіння базовим курсом основ інформатики.  Курс інформатики  можна розділити на два основних розділи - основи програмування та користувацький курс.

За  влучним висловлюванням академіка А.П.Єршова, "програміст повинен володіти здатністю першокласного математика до абстракції і логічного мислення в поєднанні з едісонівським талантом будувати все, з нулів та одиниць. Він повинен поєднувати акуратність бухгалтера з проникливістю розвідника, фантазію автора детективних романів з тверезою практичністю економіста". За цим визначенням простежується чітка система специфічних здібностей, необхідних програмісту для досягнення успіхів у роботі.

Дозволимо собі виділити їх окремо:

абстрактне мислення; логічне мислення; здібності до моделювання;

акуратність (вміння концентруватись, контролювати свої дії, що дозволяє зменшити кількість формальних помилок);

уміння виходити за межі стандартних підходів до розв'язання задач;

здатність до критичної оцінки вибору шляхів вирішення проблем, в залежності від кінцевої мети.

Як бачимо, вимоги до першокласного програміста досить високі. Цим, мабуть, і пояснюється постійний дефіцит таких спеціалістів навіть у країнах з високим рівнем комп'ютеризації.

Чи можливо в початковій школі розвинути вказані здібності? Досвід  вказує, що не тільки можливо, а й необхідно це робити для повноцінного інтелектуального розвитку. Акцент слід робити на розумовий розвиток, а не на бездумне натискання клавіш.

 Пропонується такі напрямки роботи по пропедевтиці основних понять інформатики:

класифікація об'єктів за їх властивостями, знаходження властивостей об'єктів, що є спільними, об'єднання однорідних предметів у групи; 

знаходження спільного в складових частинах об'єктів;

робота з графами на основі теорії множин; 

зображення множин з різним взаємним розміщенням (вложення, перетин) і визначення елементів, що розміщені в області перетину множин, тощо;

робота з алгоритмами - визначення послідовності дій, її запис, виконання алгоритму за його записом;

елементи комбінаторики - визначення можливих варіантів розв'язку завдань, визначення, по можливості, оптимального розв'язку операції з висловлюваннями, визначення їх істинності.

Завдяки тому, що дані напрямки тісно пов'язані з програмою початкової школи, а нові знання повинні вводиться з опорою на вивчене на інших предметах (це в першу чергу стосується математики), ці питання можуть бути легко засвоєним учнями 1-4 класів. Викладання необхідно доручити вчителю початкової школи.

Але введення інформатики у молодшому шкільному віці поряд з явними достоїнствами породило безліч проблем: норматив роботи на ЕОМ для молодших школярів не більше 15 хвилин. Отже, урок розбивається на 2 частини: теоретичну і практичну, причому практична частина уроку має бути продовженням теоретичної;слабке уміння учнів говорити і вести записи в зошитах услід за поясненнями вчителя.

Йдучи від простого до складного, вирішуючи цікаві завдання з казковими сюжетами і героями, учень вирішує логічні завдання, направлені на опанування мистецтва складання алгоритмів; у ігровій формі знайомиться з складними поняттями: комп'ютер, монітор, клавіатура; спостережливість, аналіз і синтез матеріалу формується при виконанні завдань на установку схожості і відмінності.

Потім йдуть складніші завдання, розраховані не лише на пояснення вчителя, виконання разом з вчителем, але і на самостійну роботу. Завдання вчать дітей мислити, правильно і зв'язно викладати свої думки. Взагалі гра - істотний компонент пізнавальної діяльності дітей молодшого шкільного віку. Прагнення до гри, інтерес до ігрових ситуацій на уроці, захопленість ігровим сюжетом - це закономірне явище, обумовлене психологічною потребою дітей цього віку. Крім того, ефективність організації розумової діяльності дітей молодшого шкільного віку в значній мірі залежить від умов протікання навчально-пізнавального процесу в школі, одним з яких є стиль взаємин вчителя і учня. Дитина повинна відчувати радість спілкування з дорослою людиною (вчителем) – лише в цьому випадку її пізнавальна праця буде ефективною, а навчання розвиваючим.

Категорія: Методи навчання | Додав: vesta13 (16.11.2014)
Переглядів: 576 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт
Привіт, Гість
AvatarnoAvatar Мій профиль
Міні-чат Онлайн радио Опрос
Привіт, Гість
Зареєструйтеся або авторизуйтеся і отримайте всі переваги сайту.

Пошук
Посилання

«Методичний портал»

Наша кнопка
Календар
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Друзі сайту
Сходинки до вершин знань

Copyright MyCorp © 2019
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz